Пані Оля Лебедєва народилася і виросла в історичному місті Львові та переїхала до Сполучених Штатів Америки у 1998 році. На початку 2000-х років вона долучилася до Української Школи при церкві Святого Йосифа Обручника в Чикаго, де працювала вчителькою історії, а згодом обіймала посаду директорки.
Після переїзду до Шарлоту у 2021 році пані Оля усвідомила зростаючу потребу в українській школі — місці, яке допоможе дітям плекати зв’язок зі своїм корінням та надасть родинам можливість зберігати рідну мову і культуру поряд із навчанням у щоденній американській школі. Після повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році та зі зростанням української громади в Шарлоті Оля спрямувала свої зусилля на підтримку новоприбулих українських родин.
Упродовж наступних років пані Оля консультувалася з кількома українськими школами Північної Америки та Канади. Пізніше, у 2025 році, разом із командою відданих педагогів вона стала співзасновницею Школи Українознавства імені Олени Пчілки.
Пані Оля здобула ступінь Магістра Бізнесу в University of Illinois та ступінь Магістра Науковця Клінічних Досліджень у Northwestern University. З 1991 року вона є членкинею Української Скаутської Організації Пласт та залишається активною Сестричкою в Шарлотському Новацтві, продовжуючи свою багаторічну діяльність у сфері виховання молоді та громадського служіння.
Пані Ірина народилася у Полтавській області. Свій досвід в українській освіті в Америці вона розпочала з адміністративної роботи в школі в Боунд-Бруку, штат Нью-Джерсі, де здобула цінні навички в організації навчального процесу та взаємодії з учнями, батьками й педагогічним колективом.
З часом пані Ірина відкрила для себе справжнє покликання у викладанні та перейшла до роботи вчителем. Вона з натхненням викладала географію та українську культуру, прагнучи не лише передати знання, а й сформувати в учнів глибоке розуміння світу, любов до рідної України та повагу до національних традицій.
У 2021 році пані Ірина обійняла посаду заступника директора школи, де змогла ще ширше реалізувати свій учительський та організаційний досвід. На цій посаді вона активно сприяла розвитку шкільної спільноти, підтримувала високі освітні стандарти та створювала сприятливе середовище для навчання і виховання дітей. За час праці у Боунд-Бруку, завдяки підтримці та відданій праці пані Ірини, понад 50 студентів успішно отримали матуральні дипломи!
У 2025 році пані Ірина разом із родиною переїхала до Шарлотта та одразу долучилася до нашої школи, обійнявши посаду заступника директора.
Пані Ірина глибоко переконана, що саме сім’я відіграє ключову роль у формуванні особистості дитини. Вона вважає надзвичайно важливим, щоб батьки власним прикладом прищеплювали дітям повагу до українських традицій, мови та культури. Збереження культурної спадщини та передача її наступним поколінням є для пані Ірини однією з найважливіших місій.
Пан Роман Гірняк народився в Чикаго та разом зі своїми братами й сестрами навчався в Українській суботній школі, де зародилася його любов до української мови та культури. Згодом він здобув юридичну освіту у Школі Права John Marshall, а свій професійний та громадський шлях присвятив служінню громаді.
Пан Роман обіймав посади мера, заступника мера, члена ради та члена планувальної комісії містечка Rendolph у штаті Нью-Джерсі. Сьогодні він є Президентом і Генеральним директором Українського Народного Союзу та вже понад 20 років невтомно працює радником із питань української освіти в Америці.
Його багаторічний досвід і щира відданість українській громаді допомагають підтримувати розвиток українських шкіл, культурних програм та освітніх ініціатив. Пан Роман надихає дітей та родини зберігати зв’язок із рідною мовою та культурою, передавати її наступним поколінням і гордитися своєю українською спадщиною, де б вони не жили.
Пані Ольга Малюга народилась і виросла на Кіровоградщині і приїхала до Америки у 2024 році. Пані Ольга здобула ступінь магістра у Київському Національному Університеті ім. Тараса Шевченка, де глибоко занурилася у вивчення української мови та літератури.
У своїй роботі в Школі Українознавства пані Ольга прагне навчати і надихати учнів та допомагати відкривати для себе багатство української літератури і розвивати любов до рідної мови та формувати глибоку повагу до національної спадщини. Вона щиро вірить, що знання мови і літератури допомагає дітям відчувати зв’язок із корінням, зберігати власну ідентичність та пишатися своєю культурою, навіть перебуваючи далеко від України.
Пані Ольга приділяє особливу увагу створенню дружньої та підтримуючої атмосфери на уроках, де кожен учень може відчувати себе впевнено, відкривати нові горизонти та розвивати свої таланти. А таланти у наших учнів нескінченні!
У вільний час пані Ольга любить читати, розширювати власні знання та відкривати для себе нове.
Пані Тетяна Семанишин — педагог-історик із мальовничого Івано-Франківська, випускниця Національного Педагогічного Університету імені М. П. Драгоманова у Києві.
Історія для неї — це не просто навчальний предмет, а справжня скарбниця нашої нації, що зберігає пам’ять, цінності та ідентичність українського народу. З великою любов’ю та натхненням пані Тетяна ділиться цими знаннями зі своїми учнями у Школі Українознавства ім. Олени Пчілки, допомагаючи їм глибше зрозуміти своє коріння та відчути зв’язок із культурною спадщиною України.
Її викладання поєднує професіоналізм, щирість і відданість справі, надихаючи учнів не лише вивчати історію, а й пишатися нею.
Пані Вікторія Косенко — вчителька початкових класів у нашій школі. Випускниця Полтавського Національного Педагогічного університету імені В. Г. Короленка і має понад 12 років досвіду роботи з малечею.
Два роки тому пані Вікторія переїхала до США, і для неї особливо цінно бути частиною української школи — місця, де живуть українська мова, культура й традиції.
Вона щиро любить працювати з дітьми та допомагати їм відкривати для себе українську мову: читати, писати, розуміти й відчувати її. Пані Вікторія вірить, що саме через мову ми зберігаємо зв’язок із корінням і передаємо дітям частинку України, де б вони не були.
Пані Вікторія особливо пишається можливістю навчати дітей, які раніше не розмовляли українською мовою, і бачити їхні щотижневі успіхи.